Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську — без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками…
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві — як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним…
За все, що зуміли вхопити
У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви –
І хай вам Господь помагає!
Любіть галичанок, бойкинь та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські жінки —
Не знайдете кращих коханок.
Любіть гагаузок, болгарок струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!
Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти
Любіть українок – щотижня, щодня
А буде можливість – і двічі
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять —
Робота така чоловіча
Життя в Україні дає нам урок —
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок —
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!